Слава Рідним Богам!

Слава Роду Єдиному, Багатопроявному і Многоіменному!

 

Шановні друзі, мав можливість ознайомитись з Вашою дискусією від січня (January) 2003 р., себто річної давності, “Славянството и българите”. Цікава і пізнавальна, як для мене бесіда. Довідався багато нового про самоідентифікацію болгарських патріотів.

Перечитуючи Вашу бесіду відмітив для себе кілька основних ліній розмови:

1.      Болгарська національна самоідентифікація;

2.      Болгари і їх зв’язок із слов’янством;

3.      Утримання арійської метацивілізації (термін може бути неточним);

4.      Посилення слов’янського макроетносу (термін може бути неточним).

По питанню 1-му і 3-му в основному вів мову пан Іван Мітив, по 2-му і 4-му пан Вадим Казаков. Коли було запропоновано висловлювати свої думки з цього приводу прошу розглянути і мої, як представника конфесії руських (українських) рідновірів Рідна Православна Віра.

З перших речень було помітно як пан Іван намагається уникнути слов’янської тематики, близькості болгар до слов’янського макроетносу. З цього випливає, що представлена ним організація Дуло наділена сильним антислов’янським змістом. І хоча сам Іван Мітив намагався зм’якшити позиції, вочевидь стало зрозумілим, що болгарські патріоти організації Дуло й чути не хочуть про якусь, навіть, ймовірну слов’янськість болгарського етносу. Це дивує оскільки, як вірно вказав пан Вадим, за мовою болгари є слов’янами. І цей елемент є визначальним. Жодні культурні запозичення не загрожують існуванню етнічної ідентичності, окрім двох – релігії та мови. Коли етнос втрачає етнічну релігію, він руйнується на половину, втративши мову він перетворюється в іншу етнічну ідентичність (але не зникає). Що, на мою суб’єктивну думку, сталось з болгарами. Дійсно витоки болгарської нації засвітчують про її неслов’янськість. В Болгарії, до запровадження христосіанства побутувало дві форми рідновірства – слов’янська  і кімеро-фракійська (з переважанням останньої). Болгари втратили і одну і іншу.  І на мій подив набагато більше втратили ніж їхні північні слов’янські сусіди. Скажімо в Україні-Русі і дотепер можна в селах почути приказки рідновірського змісту: “Най би тя Перун побив”, “Леле моя”, “Страшна як Мара” тощо. Щодо мови. Неможливі утворити чи відновити, чи зберегти якийсь відмінний від загального слов’янського моря етнос не відродивши або створивши окремою кімеро-фракійської мови болгар. А це, як чудово розуміє пан іван практично не здійсненно, мова формується природнім шляхом, мову не можна відмінити чи заборонити. Скільки російський царизм не силувався заборонити мову моїх предків їм це не вдалось зробити. Ту ж саму думку я написав “кривським-друвінгам”, пан Вадим, напевно, добре поінформований про них. Це ті, які постановили, що білоруси се не слов’яни, а балти. Най би відроджували свою “кривсько-балтську” мову, але де ж там, - зась. Перевчити білорусів, пояснити їм, що вони бач спілкуються накинутою мовою се повна дурниця.

Отож, втративши власну етнічну релігію і мову, болгари набули слов’янську мову, а разом з нею і слов’янську ідентичність. Переробляти сьогодні сю ідентичність на якусь іншу, кімеро-фракійську чи гуно-болгарську я особисто вважаю безперспективним,  як для арійської метацивілізації так і для посилення болгарської нації. Чи можемо ми сьогодні сказати, що якийсь із слов’янських народів зберіг первісні арійські расові ознаки. Чомусь Ви обидва до аріїв відносите двоголових європеоїдів. Цікаво за якими джерельними (археологічними) даними? Питання пану Вадиму: скажіть будь ласка чи є українці-русичі слов’янським народом? Даючи відповідь зважте, що 70% моїх кревників (українців) за расово-антропологічними показниками відносяться до брахіцевалої динарської високорослої темноокої і темноволосої (не плутайте з чорноокістю і чорноволосістю) раси. До того ж, пряма антропологічна спадковість української людності прослідковується від племен доби бронзи до сучасних українців. Лише українці-будаки, населення Ріпкинського району Чернігівської обл., належать до світлоокої і довгоголової расово-антропологічної групи.

Я звичайно мало знайомий з антропологією болгар, але сумніваюсь в їхній доліхоцефалії, світловолосості та світлоокості. Тож мені не зрозумілі сі властиво германські расово-антропологічні переконання. Зважте на те, що доліхоцефалією були наділені негроїди, що населяли південь Європи 40-30 тис. років тому. Стоянки тих негроїдів залишились і на території сучасної Росії.

Але повертаюсь до наступних проблем розмови І.Мітєва та В.Казакова. Пан Вадим обурюється намаганнями болгар відновити свій національний пантеон. Говорит, що такого пантеону бути не може. Пише просто вражаючі речі:Я не знаю, кто такие русичи. Поэтому их мифологию я не собираюсь восстанавливать. Нет русских богов или украинских, или белорусских, или чешских, или богов Приднестровской Молдавской Респубдлики. Есть СЛАВЯНСКИЕ. То як це пане Вадиме, є українці, білоруси, болгари, чехи, серби, а Богів у них немає. Я нагадаю Вам кілька рядків із Символу Віри ОРУ, з представниками якого Ви підтримуєте досить активні стосунки: “Вірую: В Усіх Українських Богів, єдиних у Сварозі,...”. Ви, пане Вадиме не знаєте з ким маєте справу, чи Ви пані Галині говорите про інше, не так як пану Івану Мітєву. Гадаю Вона сильно здивується коли Ви скажете їй, що Українських Богів не існує. А щодо русичів, я нагадаю Вам, що то наші з Вами предки, якщо Ви відносите себе до східних слов’ян. Се вони, русичі, створили могутню державу Руська Земля, се їхніми прямими нащадками є сьогоднішні українці, а також білоруси та російські слов’яни.

Творити національні пантеони можливо і необхідно. Єдність в багатоманітності! Інакше давайте повернемось до праіндоєвропейських Богів і будемо мовити, що немає ні кельтської, ні слов’янської, ні скандинавської етнічних релігій. Ми маємо власних Богів і власні пантеони з тієї визначальної причини, що не однаковим є наш національний характер і менталітет. Наші Боги є нашим відображенням, вони подібні до нас зовні і внутрішньо. Усі ж ми слов’яни, різні в єдності, і не варто творити з тої палітри кольорів сіру всеслов’янсьу масу. Так, колись ми становили єдиний етнос, говорили дуже подібними мовами, молились тим же Богам. Сьогодні ми утворили самодостатні нації, маємо власні розвинені літературні мови, молимось своїм національним Богам. Українці бачать в Перунові більше одних якостей і розуміють Його саме таким, білоруси інші якості і таким чином розуміють сього Світлого Бога. Чи то є помилковість? Ні, се стан природній. Ми віддаємо молитви єдиній сутності Перуна (чи іншого Бога) в його багатонаціональній слов’янській сутності. Ми стоїмо з різних боків одного Священного Дуба, бачимо його по різному, але ж це один і то й же Дуб. Чи варто казати, що немає крон, стовбура, коріння дуба, а все це просто дуб. Так казати не буде помилкою, але й перша думка також вірна, дуб складається з коріння, стовбура і крон. Так і ми слов’яни, не можливі без українців-русичів, білорусів, північних русичів (“росіян”), чехів, сербів, болгар тощо.

Пан Іван пише: “ Поляки, чехи и западные украинцы так враждебые к руским, что не можно чувствоваться славян.” Я не можу говорити про поляків і чехів, але стверджу за західних українців. Те, що західні українці дійсно мають справедливі претензії до російського імперіалізму не робить їх неслов'янами, вони ніколи не зрікались свого слов’янського коріння. В нас склалось хибне враження про Росію як єдину істиннослов'янську країну, “месію слов’янських народів”. Я категорично проти того аби надавати якусь виключну роль будь-якому із слов’янських народів, навіть тому який номінально володіє 1/6 суходолу.

Нашою спільною прабатьківщиною є Священні Землі Матері України, і північні руси (“росіяни”), і болгари фрако-кімерійці виводять своє коріння з Північного Причорномор’я. Давайте на сьому збудуємо нашу спілку, нашу єдність – ми сини однієї землі, одних Предків, єдиних Богів.

З повагою, волхв Межимир.